Євтихій і Ганна одружилися в 1934. Невдовзі Євтихій пішов служити до польського війська, звідки через три роки повернувся. У 1942 в сім’ї Марчуків уже було троє синів – Микола, Іван та Павло. У рідному с. Щитинська Воля на Волині Марчуки користувалися повагою односельців, товаришували з єврейською родиною Оремляндів. Під час нацистської окупації Марчуки врятували життя багатьом євреям, зокрема і членам цієї сім’ї. У 1996 Євтихій і Ганна Марчуки були удостоєні звання «Праведник народів світу»

Yevtykhii and Hanna got married in 1934. So ...

Під час нацистської окупації м. Харків Євдокія і Прокіп Боганчі та їхній син Микола врятували від знищення сестер-єврейок Жанну та Фріну Аршанських. Тиждень сестри жили в будинку Боганчів. Однак надалі переховувати їх було небезпечно. Євдокії Боганчі вдалося отримати підроблені документи й відправити сестер до м. Кременчук, де їх прийняли до дитячого будинку. Боганчі пішли з життя, не знаючи, що врятовані ними дівчата вижили, після війни емігрували до США, де стали відомими піаністками. У 2007 р. Прокіп і Євдокія Боганчі удостоєні почесного зва ...

Хлів, частину якого зображено на фото, під час нацистської окупації був прихистком для втікача з полону, єврея Бориса Міндіча. Ілля та Варвара Малофії допомогли йому, надавши притулок і харчі. У 1996 р. Яд Вашем визнав їх Праведниками народів світу

During the Nazi occupation, the barn, part of which is shown in the photo, was a shelter for a fugitive Jew Boris Mindich. Illia and Varvara Malofii helped him by providing shelter and food. In 1996, Yad Vashem recognized them as Righteous Among the Nations

Росіянин. Уродженець Ферганської області (нині – Узбекистан). Економіст. Із початком німецько-радянської війни мобілізований до Червоної армії, служив на інтендантських посадах, зокрема від серпня 1942 р. в спецшколі Центрального штабу партизанського руху в м. Москва. Виконуючи посадові обов'язки, пройшов курс спецпідготовки. Від грудня 1942 р. проводив диверсії на комунікаціях противника на території Росії, Білорусі та України. У серпні 1944 р. десантований у Чехословаччині, учасник Словацького національного повстання. Від жовтня 1944 р. коман ...

Білорус. Уродженець Вітебщини (нині – Республіка Білорусь). Учасник радянсько-фінляндської війни. Із початком німецько-радянської – брав участь в оборонних боях на території України, потрапив у оточення. Згодом приєднався до радянського підпільного та партизанського руху. Від 1944 р. – учасник руху Опору на теренах Чехословаччини, командир Особливої партизанської бригади ім. К. Ґотвальда. У травні 1945 р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Почесний громадянин Чехословаччини. По війні мешкав на Київщині

Belarus. From Vitebsk re ...

12-річний киянин Анатолій Кузнєцов із початком нацистської окупації міста у вересні 1941р. став свідком трагічних подій, що відбувалися в окупованому Києві. Дитячі враження від пережитого за часів нацистської окупації стали основою відомого роману-документа «Бабин Яр», надрукованого в журналі «Юность» у 1966р. та брутально пошматованого радянською цензурою. У серпні 1969р., перебуваючи у вiдрядженнi в Лондоні, Кузнєцов попросив політичного притулку у Великобританії, де в 1970р. опублікував повний текст роману «Бабин Яр». Працював ведучим щотиж ...

На фронт потрапив у 11-річному віці, закінчивши лише 4 класи школи. Учасник боїв на теренах України, Білорусі, в Польщі, Угорщині, Чехословаччині. Перемогу зустрів у Берліні. Під час війни Петра двічі ледве не поховали живцем, а рідні – двічі отримували сповіщення про його загибель. Через чисельні поранення переніс 12 операцій. Інвалід 2 групи Лише в 1968 р. нагороджений медаллю «За відвагу»

He joined the front line when he was 11 years old, having finished only the 4th form. He took part in battles in Ukraine, Belarus, Poland, Hunga ...

Уродженець Київщини. У середині 1930-х рр. учителював на Харківщині. У 1938 р. призваний до лав Червоній армії. Учасник радянсько-фінляндської війни. Під час німецько-радянської війни брав участь в обороні Києва, організації підпільної боротьби на Київщині. Заарештований у червні 1942 р., в'язень нацистських таборів на території Німеччини та Франції. Один із організаторів групової втечі 16 лютого 1943 р. з табору Пастер (м. Ланс). Обіймав керівні посади в партизанських загонах, сформованих із колишніх радянських військовополонених у Франції. По ...

Під час нацистської окупації м. Біла Церква Петро Костюшко з батьками переховував у своєму будинку Леоніда Горобцова та його племінника Григорія Мясковського. У 1997 р. Олександр і Марія Костюшки та їхній старший син Петро були удостоєні звання «Праведник народів світу»

During the Nazi occupation of Bila Tserkva, Petro Kostiushko together with his parents hid Leonid Horobtsov and his nephew Hryhorii Miaskovskyi in their house. In 1997, Oleksandr and Mariia Kostiushko and their eldest son Petro were awarded the honorary title of "Right ...

Під час нацистської окупації м. Біла Церква родина Костюшків переховувала у своєму будинку Леоніда Горобцова та його племінника Григорія Мясковського. У 1997 р. Олександр і Марія Костюшки та їхній старший син Петро були удостоєні звання «Праведник народів світу»

During the Nazi occupation of Bila Tserkva, the Kostiushko family hid Leonid Horobtsov and his nephew Hryhorii Miaskovskyi in their house. In 1997, Oleksandr and Mariia Kostiushko and their eldest son Petro were awarded the honorary title of "Righteous Among the Nations"

Уродженець Львівщини. У 1939 р. служив у Війську Польському. У вересні 1939 р. потрапив до німецького полону, згодом направлений на роботи у фермерське господарство до анексованої Німеччиною Судетської області (нині – територія Чехії). У грудні 1941 р., маючи при собі робочу картку, прибув додому в Україну та, виготовивши нові фіктивні документи, назад не повернувся. Після вигнання нацистів із його рідного с. Дашава (нині – Стрийський район Львівської області) був призваний до лав Червоної армії. 16 квітня 1945 р. під час битви за м. Берлін отр ...

Під час Другої світової війни вдівець Петро Ільницький разом із п’ятьма дітьми врятував 16 євреїв із Болехівського гетто на Івано-Франківщині. За участь старшого сина, Василя, в українському визвольному русі всю родину депортували до Казахстану. В Україну повернулися лише в 1974. Згодом відновили зв’язки з врятованими, які емігрували за кордон. У 1994 Петра, Василя, Степана, Кароля, Михайла та Катерину визнали Праведниками народів світу

During the Second World War, the widower Petro Ilnytskyi and his five children rescued 16 Jews from ...

Під час проживання на спецпоселенні. Під час Другої світової війни вдівець Петро Ільницький разом із п’ятьма дітьми врятував 16 євреїв із Болехівського гетто на Івано-Франківщині. За участь старшого сина, Василя, в українському визвольному русі всю родину депортували до Казахстану. В Україну повернулися лише в 1974. Згодом відновили зв’язки з врятованими, які емігрували за кордон. У 1994 Петра, Василя, Степана, Кароля, Михайла та Катерину визнали Праведниками народів світу

While living in a special settlement. During the Second Worl ...

Під час нацистської окупації Уляна Носенко надала притулок єврейській дівчинці Песі Хуріній, родина якої була вбита нацистами під час антиєврєйської акції в м. Сталіно (нині – м. Донецьк) у квітні 1942 р. Уляна видавала дівчинку за свою осиротілу племінницю-гречанку. Песя проживала в неї до 1946 р. У 2000 р. Песя Ляміна (Хуріна) розшукала доньку Уляни Ніну Сидорович (Носенко) й зустрілася з нею в м. Лисичанськ. У 2002 р. Яд Вашем удостоїв Уляну Носенко звання «Праведник народів світу»

During the Nazi occupation of the Basan village in ...

Картина Бориса Костецького. Уродженець Черкащини. У 1933–1938 рр. проходив строкову й понадстрокову службу в Червоній армії. У переддень німецько-радянської війни навчався в Київському художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), працював художником в агітпункті вокзалу. Улітку 1941 р. не був мобілізований за станом здоров'я. Зводив укріплення довкола м. Київ, створював плакати. У вересні 1941 р. покинув місто з червоноармійцями, які відступали. Потрапив у оточення. Був заарештований органами німець ...

Картина Бориса Костецького. Уродженець Черкащини. У 1933–1938 рр. проходив строкову й понадстрокову службу в Червоній армії. У переддень німецько-радянської війни навчався в Київському художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), працював художником в агітпункті вокзалу. Улітку 1941 р. не був мобілізований за станом здоров'я. Зводив укріплення довкола м. Київ, створював плакати. У вересні 1941 р. покинув місто з червоноармійцями, які відступали. Потрапив у оточення. Був заарештований органами німець ...

Малюнок Бориса Костецького. Уродженець Черкащини. У 1933–1938 рр. проходив строкову й понадстрокову службу в Червоній армії. У переддень німецько-радянської війни навчався в Київському художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), працював художником в агітпункті вокзалу. Улітку 1941 р. не був мобілізований за станом здоров'я. Зводив укріплення довкола м. Київ, створював плакати. У вересні 1941 р. покинув місто з червоноармійцями, які відступали. Потрапив у оточення. Був заарештований органами німець ...

Безпосередньо перед початком бойових дій на східноєвропейському театрі Другої світової війни встиг закінчити восьмий клас Криворізької середньої школи. У період нацистської окупації – член міської радянської підпільної організації. Розстріляний нацистами в 1943 р.

Just before the beginning of hostilities in the Eastern European Theater of the Second World War he managed to finish the eighth form of high school in Kryvyi Rih. During the Nazi occupation – a member of the city soviet underground organization. Shot by the Nazis in 1943. ...

Єврей. Уродженець Вінниччини, пережив Голодомор-геноцид. У 1939 р. призваний до Червоної армії, напередодні німецько-радянської війни закінчив Ростовське загальновійськове училище. Учасник оборони м. Київ у 1941 р. У вересні 1941 р. потрапив у «Київський котел», поранений у боях у районі с. Оржиця (нині – селище міського типу у складі Лубенського району Полтавської області), зумів уникнути полону. У березні 1942 р. – грудні 1943 р. – учасник руху Опору на Черкащині. 10 травня 1944 р. на чолі партизанського загону ім. Пожарського десантований на ...

У 1945 р. Варвара Малофій отримала паспорт громадянина СРСР, що було рідкісним винятком, адже більшість українських селян до 1974 р. не мали цього документа, залишаючись таким чином прикріпленими до місця проживання

In 1945, Varvara Malofii got a passport of a citizen of the USSR. It was a rare exception because most Ukrainian peasants did not have such a document until 1974, thus remaining bound to the place of their residence