Цифрові колекції
Об'єктів - 671
Піаніно родини Олейниченків. 1905

A piano of the Oleinychenko family. 1905

Виготовлене мануфактурою німецьких майстрів Карла Юбеля та Пауля Лехляйтера. Придбане в спеціалізованій крамниці Вольдемара Неймана в Катеринославі (нині – м. Дніпро) маріупольською родиною Олейниченків. Під час нацистської окупації піаніно стало надійним сховком для єврейського хлопчика Веніаміна Борисковського, якого Олейниченки протягом року переховували у своєму будинку. У 1998 р. Яд Вашем удостоїв Поліну та Якима Олейниченків, а також їхніх дітей Віктора й Валентину звання «Праведник народів світу»

The Piano was produced by the m ...

Пiстолет Browning M1900 В'ячеслава Квітинського. Поч. XX ст.
The pistol Browning M1900 of V'yacheslav Kvitynsʹkyy. The beginning of the XXth cen.

Білорус. Уродженець Вітебщини (нині – Республіка Білорусь). Учасник радянсько-фінляндської війни. Із початком німецько-радянської – брав участь в оборонних боях на території України, потрапив у оточення. Згодом приєднався до радянського підпільного та партизанського руху. Від 1944 р. – учасник руху Опору на теренах Чехословаччини, командир Особливої партизанської бригади ім. К. Ґотвальда. У травні 1945 р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Почесний громадянин Чехословаччини. По війні мешкав на Київщині

Belarus. From Vitebsk re ...

Ось, які кавуни в Україні! 1943

That’s what the Watermelons in Ukraine! 1943

Малюнок Зіни Стегнієнко – п’ятнадцятирічної дівчини з Херсонщини, яка під час Другої світової війни була евакуйована на Урал. Перебувала разом із дітьми з Ленінграда. Вони ніколи не куштували кавуни й не могли уявити, які вони. Тож Зіна їх малювала.

Drawing depicted by Zina Stehniienko, a fifteen-year-old girl from Kherson region who was evacuated to the Urals during the Second World War. She was there with the children from Leningrad. They never tasted watermelons and could not imagine what they were. So Zina drew them.

Остап Боярчук. 1938
Ostap Boyarchuk. 1938

Уродженець Рівненщини. У 1937 р. призваний до Війська Польського, брав участь у боях проти Вермахту в 1939 р., потрапив у полон. У 1940 р. після втечі з табору повернувся до рідного с. Здовбиця (нині – Здолбунівський район Рівненської області). Учасник українського визвольного руху. Загинув у березні 1944 р. у збройній сутичці з представниками радянських спецпідрозділів

Ostap Boyarchuk was born at Rivne region. In 1937 he was recruited for military service to the Polish Army. In 1939 he participated in the battles against Wehrmacht an ...

Остап Боярчук серед вояків 12-го піхотного полку Війська Польського. 08.03.1938
Ostap Boyarchuk among soldiers of the 12th Infantry Regiment of the Polish Army. 08.03.1938

Уродженець Рівненщини. У 1937 р. призваний до Війська Польського, брав участь у боях проти Вермахту в 1939 р., потрапив у полон. У 1940 р. після втечі з табору повернувся до рідного с. Здовбиця (нині – Здолбунівський район Рівненської області). Учасник українського визвольного руху. Загинув у березні 1944 р. у збройній сутичці з представниками радянських спецпідрозділів

Ostap Boyarchuk was born at Rivne region. In 1937 he was recruited for military service to the Polish Army. In 1939 he participated in the battles against Wehrmacht an ...

Остап Боярчук із товаришами по службі. 1938
Ostap Boyarchuk with his brothers-in-arms. 1938

Уродженець Рівненщини. У 1937 р. призваний до Війська Польського, брав участь у боях проти Вермахту в 1939 р., потрапив у полон. У 1940 р. після втечі з табору повернувся до рідного с. Здовбиця (нині – Здолбунівський район Рівненської області). Учасник українського визвольного руху. Загинув у березні 1944 р. у збройній сутичці з представниками радянських спецпідрозділів

Ostap Boyarchuk was born at Rivne region. In 1937 he was recruited for military service to the Polish Army. In 1939 he participated in the battles against Wehrmacht an ...

Останній шлях. 1991

Last Path. 1991

Робота народного художника України Ісаака Тартаковського. Учасник Другої світової війни. У 1941 р. потрапив у полон, із якого вдалося вирватися. Під час нацистської окупації перебував у м. Вінниця, де його переховувала українська родина Савчуків. Після вигнання гітлерівців із міста знову мобілізований до Червоної армії. По війні одружився із донькою рятівників – Лідією Савчук. У 1995 р. сім’я Степана і Надії Савчуків та їхня дочка удостоєні звання «Праведник народів світу». В 1988–1991 рр. створив серію полотен на тему Голокосту: «Світова скорб ...

Особистий жетон Джона Шубунки. 1944–1945
The dog tag of John Shubunka. 1944–1945

Джон Шубунка – військовослужбовець Військово-морських сил США українського походження. Учасник бойових дій 7-го американського флоту на Тихому океані в 1943–1945 рр.

John Shubunka is a Ukrainian origin serviceman of the United States Navy. He was a participant of the hostilities of the United States Seventh Fleet in the Pacific in 1943-1945

Осиротіли. 1944

Orphaned children. 1944

Малюнок Віктора Цигаля. Художник-бібліотекар при політвідділі танкового корпусу в складі 1 Українського та 1 Білоруського фронтів, учасник бойовища в Україні, Польщі, Німеччині. Окрім усього, закарбовував побачене й пройдене ним. У повоєння – графік, живописець, скульптор

Drawing by Victor Tsyhal. Artist-librarian at the political department of the Tank Corps of the 1st Ukrainian and the 1st Belorussian Fronts. Participant of battles in Ukraine, Poland and Germany. In addition, he drew what he saw. In the postwar period – a graphic, a ...

Орден «Золота Зірка» № 022 Тетяни Маркус. 2006

Tetiana Markus’ Order of Gold Star No. 022. 2006

Під час нацистської окупації Києва була зв'язковою міськкому та членкинею диверсійно-винищувальної групи, брала активну участь у діяльності радянського антинацистського підпілля. За підробленими документами на прізвище Маркусідзе, за легендою доньки розстріляного більшовиками грузинського князя, Тетяна працювала в німецькій офіцерській їдальні. Маючи привабливу зовнішність, вона легко входила у довіру, збирала інформацію про співробітників гестапо, була причетна до отруєння та вбивства декількох нацистських вояків. У серпні 1942 р. заарештована ...

Орден «За мужність» ІІІ ст. № 167718 Миколи Янюка. 2010

The Order for Courage, 3rd class. № 167718 of Mykola Yaniuk. 2010

В Указі Президента України № 64/2010 від 27 січня 2010 р. зазначено, що Микола Янюк отримав нагороду «за мужність і самопожертву, виявлені у роки Другої світової війни у врятуванні осіб єврейської національності від фашистського геноциду»

Decree of the President of Ukraine № 64/2010 of January 27, 2010, states that Mykola Yaniuk received the award "for courage and self-sacrifice shown during World War II by saving Jews from fascist genocide"

Орден «За заслуги» ІІІ ст. Неоніли Білостоцької. 2006

Neonila Bilostotska’s Order of Merit of the III class. 2006

За мужність і самопожертву, виявлені в роки війни під час урятування осіб єврейської національності Неоніла Білостоцька отримала орден особисто з рук третього Президента України Віктора Ющенка під час урочистої церемонії в Маріїнському палаці в м. Київ 27 вересня 2006 р.

Neonila Bilostotska was awarded for courage and self-sacrifice shown during the war and rescuing Jews; received the Order personally from the third President of Ukraine Viktor Yushchenko during a solemn ceremony at the Mariinskyi Palace in Kyiv on September 27, 2006

Орден «Відродження Польщі» IV ст. Миколи Янишевського. 1947
The Order of Polonia Restituta (Officer's Cross) of Mykola Yanyshevsʹkyy. 1947

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Гол ...

Онук Марії Зеліско з Дорою Фіш-Габер та її чоловіком Едвардом. 2003

Mariia Zelisko's grandson with Dora Fish-Haber and her husband Edvard. 2003

Під час румунської окупації Зеліско Марія, маючи шестеро дітей, надала притулок Дорі Габер та ще шести членам її родини: її батькам, брату, батькам і тітці матері. Під час одного з обшуків в оселі Зеліско румунські солдати знайшли євреїв та намагалися їх розстріляти. Марія, тримаючи на руках маленького сина Віктора, встала перед румунами, затуляючи собою Габерів. Єврейська родина уникнула страти, але до кінця війни перебувала в таборах на території Трансністрії. У 2001 р. Яд Вашем посмертно удостоїв Марію Зеліско почесним званням "Праведник нар ...

Оля Перевертун із мамою Ганною. 1930-ті

Olia Perevertun with her mother Hanna. 1930s

Батько Олі, Григорій Перевертун, за часів нацистської окупації був одним із керівників Всеукраїнської кооперативної спілки – легальної організації й, водночас, осередку діяльності мельниківської ОУН у м. Київ. У березні 1943 р. її члени заарештовані гестапо та розстріляні. Заразом із Григорієм гітлерівцями було знищено доньку та дружину. Місцем їхнього останнього спочинку визначено Бабин Яр. Від осені 1941 р. до лютого 1943 р. родина Перевертунів переховувала рідного брата Григорія – Петра, підполковника Червоної армії, якому вдалося звільнитис ...

Оля Перевертун із батьком Григорієм Перевертуном. 1930-ті

Olia Perevertun with his father Hryhoriy Perevertun. 1930s

Батько Олі Григорій Перевертун за часів нацистської окупації був одним із керівників Всеукраїнської кооперативної спілки – легальної організації й, водночас, осередку діяльності мельниківської ОУН у м. Київ. У березні 1943 р. її члени заарештовані гестапо та розстріляні. Заразом із Григорієм гітлерівцями було знищено доньку Олю та дружину Ганну. Місцем їхнього останнього спочинку визначено Бабин Яр. Від осені 1941 р. до лютого 1943 р. родина Перевертунів переховувала рідного брата Григорія – Петра, підполковника Червоної армії, якому вдалося зв ...

Ольга Омельченко. 1939

Olha Omelchenko. 1939

До початку німецько-радянської війни Ольга Омельченко разом із чоловіком та дітьми мешкала в м. Києві. Саме тут їх застала нацистська окупація у ході якої подружжя врятувало життя єврейській жінці Етель Опенгайм із дітьми. У 2000 році Ольга Омельченко із чоловіком отримали почесне звання Праведник народів світу

Before the beginning of the German-Soviet War, Olha Omelchenko, together with her husband and children, lived in Kyiv. It was here that they were caught by Nazi occupation, during which they saved lives for the Jewish woman Ete ...

Ольга Омельченко з донькою Оленою. 1940

Olha Omelchenko with her daughter Olena. 1940

Костянтин та Ольга Омельченки з донькою Оленою проживали в м. Київ, на Печерську. Напередодні німецько-радянської війни сім’я отримала земельну ділянку для будівництва житла в новому районі міста. Певний час Омельченки мешкали там в тимчасовій будівлі. Під час нацистської окупації молоде подружжя переховувало в сусідніх недобудовах єврейську жінку Етель Опенгейм, її дітей та маму, які врятувалися від розстрілів у Бабиному Яру. У 2000 Костянтин та Ольга Омельченки удостоєні звання «Праведник народів світу».Також їм присвоєно звання «Праведник Ба ...

Ольга Милорадович. 1917

Olha Myloradovych. 1917

Мешканка окупованого Києва, тітка Ірини Хорошунової - господарки явочної квартири міської підпільної антифашистської групи, що діяла в окупованому Києві. Ольга була залучена племінницею до підпільної боротьби. У березні 1943 р. разом із іншими членами родини розстріляна в Бабиному Яру

A resident of occupied Kyiv, the aunt of Iryna Khoroshunova who was the hostess of the apartment of secret address of urban underground anti-fascist group that operated in occupied Kyiv. Olga was involved to the underground struggle by her niece. In ...

Ольга Іванцова. 1927

Olha Ivantsova. 1927

До нацистської окупації Києва працювала вчителем у школі. Чоловік Ольги, український вчений історик-археолог Іван Іванцов, у липні 1941 р. пішов на фронт, потрапив у оточення під Полтавою, повернувся до Києва, де 30 жовтня 1941 р. був розстріляний у Бабиному Яру. Ольга товаришувала із сусідкою, єврейкою Іриною Висоцькою, бабусею пізніше відомого актора і поета, виконавця власних пісень Володимира Висоцького. Ірина не була схожа на єврейку, але знищила свої документи. У грудні 1941 р. за доносом її викликали до гестапо, де вимагали документально ...