Рано залишився без матері. Батько – учасник боїв у Європі в лавах Червоної армії, у повоєння покараний 10-ма роками таборів ГУЛАГу за зв’язки з українським збройним підпіллям. У 1949 р. всі мешканці с. Русилів, що на Тернопільщині, у вирі боротьби радянської влади з українським визвольним рухом, були примусово виселені на Дніпропетровщину. Василь, разом із мачухою, братом та сестрами, замешкали в одній зі спорожнілих після Голоду 1946–1947 рр. хат. Однією з речей, що підліток забрав із собою, стала вишиванка – глибоко особистісна частка попереднього життя. По звільненні тата в 1955 р. повернулися додому

He lost his mother early. The father was a participant in the fighting in Europe in the ranks of the Red Army, in the postwar period he was sentenced to 10 years in the Gulag camps for ties to the Ukrainian armed underground. In 1949, all residents of Rusyliv village in Ternopil region, in the midst of the Soviet government's struggle against the Ukrainian liberation movement, were forcibly deported to Dnipropetrovsk region. Vasyl, together with his stepmother, brother and sisters, lived in one of the houses emptied after the famine of 1946–1947. One of the things that the teenager took with him was an embroidered shirt – a deeply personal part of his previous life. After his father's release in 1955, they returned home