На 2 сторінці під заголовком «Трагедія в Бабиному Яру» розміщено матеріал, поданий як спогади колишнього полоненого Сирецького табору Н. Панасика. Йдеться про нелюдські умови перебування у таборі, де щоденно від голоду та тортур помирали сотні бранців; про роботу в глибокому яру, який в’язні-кияни знали як Бабин Яр – «це могила 100 000 киян, яких знищили гітлерівські злодії у перші дні свого господарювання в Києві»; про страшний сморід від напівзотлілих трупів, що їх бранці висмикували баграми, складали штабелями заввишки двоповерхових будинків і спалювали, «тоді до смороду додавався вбивчий запах гарі, від якого утриматися на ногах коштувало надлюдських зусиль. Знепритомнівши, людина ставала мішенню для п’яних німців»
On the 2nd page, under the title “Tragedy in Babyn Yar”, there is an article presented as memoirs of the Syrets camp’s former prisoner N. Panasyk. Article tells about the inhumane conditions in the camp, where hundreds of prisoners died daily from starvation and torture; about the hard work in the deep ravine, which  was known by the Kyivan prisoners as Babyn Yar – “it’s a grave of 100,000 Kyivans who were killed by the Nazis in the first days of occupation of Kyiv”; about the terrible smoke of half-rotten corpses, which the captives pulled out with pike poles, laid high in two-story houses and burned, “then there were the rank and the burnt smells which were worth the superhuman effort to keep on his feet. When he fainted, the man became a target for drunken Germans”