Цифрові колекції
Об'єктів - 440
Довідка № 115 Ніни Гудкової. 11.02.1933

Nina Hudkova’s Certificate № 115. 11.02.1933

Ніна Гудкова у 1931 р. закінчила Київський медичний технікум Охматдиту з акушерським відділом. За направленням поїхала працювати в с-ще Білий Бичок (нині – с-ще Чагода Чагодощенського району, Вологодська область, Російська Федерація). У 1933 р. з чоловіком Петром Зайченком повернулася в Україну

In 1931, Nina Hudkova graduated from the Kyiv Medical College of Okhmatdyt with an obstetrics department. She went to work in the village of Bilyi Bychok (now the village of Chagoda, Chagoda district, Vologda region, Russian Federation). In 193 ...

Диплом (з відзнакою) № 342193 Ніни Гудкової про закінчення педіатричного факультету 1-го Київського медичного інституту. 15.07.1940

Nina Hudkova’s Graduation Diploma (with distinction) № 342193 from the Pediatric Faculty of the 1st Kyiv Medical Institute. 15.07.1940

По закінченні 1-го Київського медичного інституту працювала лікарем-педіатром у Київській дитячій клінічній лікарні № 7. Під час нацистської окупації м. Київ очолювала дитячий будинок № 2. Протягом двох років опікувалася сиротами та дітьми без батьківського піклування. Переховувала 12 єврейських дітей. У 1993 р. визнана Праведником Бабиного Яру, у 1995 р. – Праведником народів світу

After graduating from the 1st Kyiv Medical Institute, she worked as a pediatrician at the Kyiv Children's Clinical Hospital № 7. During the Nazi occupatio ...

Довідка Київського міського відділу охорони здоров’я щодо роботи Ніни Гудкової. 06.11.1943

Certificate from the Kyiv City Health Department regarding Nina Hudkova’s work. 06.11.1943

По закінченні 1-го Київського медичного інституту працювала лікарем-педіатром у Київській дитячій клінічній лікарні № 7. Під час нацистської окупації м. Київ очолювала дитячий будинок № 2. Протягом двох років опікувалася сиротами та дітьми без батьківського піклування. Переховувала 12 єврейських дітей. У 1993 р. визнана Праведником Бабиного Яру, у 1995 р. – Праведником народів світу

After graduating from the 1st Kyiv Medical Institute, she worked as a pediatrician at the Kyiv Children's Clinical Hospital № 7. During the Nazi occupatio ...

Паспорт ІV-ГК № 516518 Варвари Малофій. 02.11.1945

Varvara Malofii’s passport IV- ГК № 516518. 02.11.1945

У 1945 р. Варвара Малофій отримала паспорт громадянина СРСР, що було рідкісним винятком, адже більшість українських селян до 1974 р. не мали цього документа, залишаючись таким чином прикріпленими до місця проживання

In 1945, Varvara Malofii got a passport of a citizen of the USSR. It was a rare exception because most Ukrainian peasants did not have such a document until 1974, thus remaining bound to the place of their residence

Припис Козинцівської сільської управи Київського сільського гебіту генеральної округи Києва райхскомісаріату «Україна» Іллі Малофію. 14.05.1942

Order of the Kozyntsi Village Council of the Kyiv Kreisgebiet (Rural Gebit) of the Generalbezirk (General District) of Kyiv of the Reichskommissariat “Ukraine” addressed to Illia Malofii. 14.05.1942

Після вручення Іллі Малофію документа донька Галина та врятований військовополонений-утікач, єврей Борис Міндіч, переховувались у Клавдіївському лісі. Із товаришами розшукували зброю, боєприпаси, вербували однодумців у партизани. У середині квітня 1943 р. молоді люди приєдналися до Київського партизанського з’єднання ім. М.С. Хрущова

After receiving the document Illia Malofii, his daughter Halyna and the rescued fugitive prisoner of war, a Jew Borys Mindich, hid in the Klavdiivskyi Forest. They together with comrades searched for weap ...

Посвідчення до відзнаки «Грюнвальд» Миколи Янишевського. 29.06.1946
The certificate for the award "Grunwald" of Mykola Yanyshevsʹkyy. 29.06.1946

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Голо ...

Грамота почесна про присвоєння звання «Праведник народів світу» Іллі та Варварі Малофіям та їхній доньці Галині Корпусенко. 23.12.1996

Honorable certificate of the «Righteous Among the Nations» of Illia and Varvara Malofii and their daughter Halyna Korpusenko. 23.12.1996

Ілля Малофій із дружиною Варварою та донькою Галиною проживав у с. Козинці на Київщині. Під час нацистської окупації родина врятувала втікача з полону, єврея Бориса Міндіча

Ilia Malofii together with his wife Varvara and daughter Halyna lived in the village of Kozyntsi in the Kyiv region. During the Nazi occupation, the family rescued a Jewish fugitive Borys Mindich

Лист Мойші Велленера до Іллі Векслера. 02.07.1941 р. (Із колекції «Непрочитані листи 1941-го»)

Letter of Moisha Vellener to Illia Veksler July 2, 1941 (From the collection “Unread Letters of 1941”)

Ілля Векслер з родиною до війни мешкав у м. Харків. Із початком війни родина евакуювалася до м. Нижній Тагіл (нині – Свердловська область, Російська Федерація). Мойша Велленер проживав у м. Кам’янець-Подільський, подальша доля невідома, ймовірно був знищений гітлерівцями під час Голокосту

Illia Veksler and his family lived in Kharkiv before the war. With the beginning of the war, the family was evacuated to Nyzhnii Tahil (current Sverdlovsk Region, Russia). Moisha Vellener lived in Kamianets-Podilskyi, the further fate is unknown, pro ...

Посвідчення до ордена «Відродження Польщі» IV ст. Миколи Янишевського. 07.07.1947
The certificate for the Order of Polonia Restituta (Officer's Cross) of Mykola Yanyshevsʹkyy. 07.07.1947

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Гол ...

Лист Мойші (прізвище невідоме) до Михайла Векслера. 02.07.1941 р. (Із колекції «Непрочитані листи 1941-го»)

Moisha’s letter (surname is unknown) to Mykhailo Veksler. 02.07.1941 (From the collection “Unread Letters of 1941”)

Подружжя Михайла та Сими Векслерів з донькою Хаєю проживали в м. Фрамполь на Поділлі (нині – с. Косогірка Хмельницької області). У 1942 р. вся родина розстріляна гітлерівцями

The Vekslers lived with their daughter Haia in Frampol in Podillia (current Kosohirka village of Khmelnytska region). In 1942 the whole family was shot by the Nazis

Лист Файги Феферман до матері – Хайки Ткач. 02.07.1941 р. (Із колекції «Непрочитані листи 1941-го»)

Letter of Faiha Feferman to her mother Khaika Tkach. 02.07.1941 (From the collection “Unread Letters of 1941”)

Хайка Ткач із родиною проживала в м. Дунаївці (Поділля). У 1942 р., разом із іншими євреями з Дунаєвецького гетто, розстріляна гітлерівцями в урочищі Солонинчик поблизу міста. Файга Феферман із сім’єю мешкала в м. Кам’янець-Подільський. Знищена під час німецької окупації в 1941 р.

Haika Tkach and her family lived in Dunaivtsi (Podillia). In 1942 she and other Jews from Dunaivtsi ghetto were shot by the Nazis in Solonynchyk ravine near the city. Faiha Feferman lived with her family in Kamianets-Podilskyi and was killed during the Naz ...

Посвідчення до бронзової медалі «Збройні сили на службі Батьківщині» Миколи Янишевського. 12.10.1951
The certificate for The Bronze Medal of the Armed Forces in the Service of the Motherland of Mykola Yanyshevsʹkyy. 12.10.1951

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Голо ...

Посвідчення до срібної медалі «Збройні сили на службі Батьківщині» Миколи Янишевського. 12.10.1953
The certificate for The Silver Medal of the Armed Forces in the Service of the Motherland of Mykola Yanyshevsʹkyy. 12.10.1953

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Гол ...

Свідоцтво про народження Єрофея Сеньчука (Репіцького). 21.12.1966

Birth certificate of Yerofei Senchuk. 21.12.1966

Свідоцтво про народження Горпини Мельник (Репіцької). 25.11.1965

Birth certificate of Horpyna Melnyk (Repitska). 25.11.1965

Лист Гітель Самітер до Євгенії Світозенської (Репіцької). 2004

The letter from Hitel Samiter to Yevheniia Svitozenska (Repitska). 2004

У період нацистської окупації на Рівненщині родина Репіцьких урятувала єврейську дівчинку Гітель Самітер, батьки якої загинули під час ліквідації гетто в м. Радивилів у травні 1942 р. Після війни Гітель емігрувала до Ізраїлю. У 1990-х рр. відновила дружні стосунки з доньками Репіцьких: Євгенією, Ганною та Марією. У 2013 р. Єрофей та Горпина Репіцькі посмертно удостоєні почесного звання «Праведник народів світу»

During the Nazi occupation of the Rivne region, the Repitskyi family rescued a Jewish girl Hitel Samiter, whose family was e ...

Лист Гітель Самітер до Євгенії Світозенської (Репіцької). 31.08.2005

The letter from Hitel Samiter to Yevheniia Svitozenska (Repitska). 31.08.2005

У період нацистської окупації на Рівненщині родина Репіцьких урятувала єврейську дівчинку Гітель Самітер, батьки якої загинули під час ліквідації гетто в м. Радивилів у травні 1942 р. Після війни Гітель емігрувала до Ізраїлю. У 1990-х рр. відновила дружні стосунки з доньками Репіцьких: Євгенією, Ганною та Марією. У 2013 р. Єрофей та Горпина Репіцькі посмертно удостоєні почесного звання «Праведник народів світу»

During the Nazi occupation of the Rivne region, the Repitskyi family rescued a Jewish girl Hitel Samiter, whose family was e ...

Посвідчення до медалі «За Варшаву. 1939–1945» Миколи Янишевського. 04.08.1959
The certificate for the medal "For Warsaw. 1939–1945" of Mykola Yanyshevsʹkyy. 04.08.1959

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Гол ...

Посвідчення до відзнаки «Партизанський хрест» Миколи Янишевського. 04.08.1959
The certificate for the award "Partisan Cross" of Mykola Yanyshevsʹkyy. 04.08.1959

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Гол ...

Лист дружини до чоловіка Г. Блоха. 29.06.1941 р. (Із колекції «Непрочитані листи 1941-го»)

Letter of the wife to the husband of H. Blokh. 29.06.1941. (From the collection “Unread Letters of 1941”)

У 1941 р.[ім‘я невідоме] Блох – військовослужбовиця 396 медико-санітарного батальйону 240 моторизованої дивізії 12 армії Південно-Західного фронту. Подальша доля невідома. ЇЇ чоловік – Г. Блох, мешкав у м. Кам’янець-Подільський, ймовірно був знищений гітлерівцями під час Голокосту

In 1941, [name is unknown] Blokh was a serviceman in the 396th Medical Battalion of the 240th Motorized Division of the 12th Army of the Southwestern Front. The further fate is unknown. Her husband, H. Blokh, who lived in Kamianets-Podilskyi, was probably k ...