Цифрові колекції / Діти
Children
Об'єктів - 95
Олександра Катериненко. 1941

Oleksandra Katerynenko. 1941

Мешканка окупованого м. Київ, племінниця Ірини Хорошунової – господарки явочної квартири міської підпільної антифашистської групи. Трирічна дівчинка була розстріляна разом із батьками Тетяною та Степаном Катериненко і тіткою Ольгою Милорадович, активними учасниками підпільної боротьби, у Бабиному Яру в березні 1943

A resident of occupied Kyiv, the niece of Iryna Khoroshunova who was the hostess of the apartment of secret address of urban underground anti-fascist group. The three-year girl was murdered together with her parents Tetian ...

Олександра та Богдана Цегельські з подругою. 1953

Oleksandra and Bohdana Tsehelska with a girlfriend. 1953

У квітні 1950 р. Олександра та Богдана разом зі старшим братом Андрієм і матір’ю Мартою були виселені зі Львова на спецпоселення до Західного Сибіру як «сім’я посібника ОУН» Артемія Цегельського. Голова родини – священик Української греко-католицької церкви, активний громадський діяч, за відмову переходити на московське православ’я у 1946 р. заарештований і засуджений до 5 років позбавлення волі. Карався у воркутинському та печорському виправно-трудових таборах ГУЛАГу. По звільненні в 1951 р. Артемій Цегельський поєднався зі своєю сім’єю в Томс ...

Оля Перевертун із батьком Григорієм Перевертуном. 1930-ті

Olia Perevertun with his father Hryhoriy Perevertun. 1930s

Батько Олі Григорій Перевертун за часів нацистської окупації був одним із керівників Всеукраїнської кооперативної спілки – легальної організації й, водночас, осередку діяльності мельниківської ОУН у м. Київ. У березні 1943 р. її члени заарештовані гестапо та розстріляні. Заразом із Григорієм гітлерівцями було знищено доньку Олю та дружину Ганну. Місцем їхнього останнього спочинку визначено Бабин Яр. Від осені 1941 р. до лютого 1943 р. родина Перевертунів переховувала рідного брата Григорія – Петра, підполковника Червоної армії, якому вдалося зв ...

Оля Перевертун із мамою Ганною. 1930-ті

Olia Perevertun with her mother Hanna. 1930s

Батько Олі, Григорій Перевертун, за часів нацистської окупації був одним із керівників Всеукраїнської кооперативної спілки – легальної організації й, водночас, осередку діяльності мельниківської ОУН у м. Київ. У березні 1943 р. її члени заарештовані гестапо та розстріляні. Заразом із Григорієм гітлерівцями було знищено доньку та дружину. Місцем їхнього останнього спочинку визначено Бабин Яр. Від осені 1941 р. до лютого 1943 р. родина Перевертунів переховувала рідного брата Григорія – Петра, підполковника Червоної армії, якому вдалося звільнитис ...

Осиротіли. 1944

Orphaned children. 1944

Малюнок Віктора Цигаля. Художник-бібліотекар при політвідділі танкового корпусу в складі 1 Українського та 1 Білоруського фронтів, учасник бойовища в Україні, Польщі, Німеччині. Окрім усього, закарбовував побачене й пройдене ним. У повоєння – графік, живописець, скульптор

Drawing by Victor Tsyhal. Artist-librarian at the political department of the Tank Corps of the 1st Ukrainian and the 1st Belorussian Fronts. Participant of battles in Ukraine, Poland and Germany. In addition, he drew what he saw. In the postwar period – a graphic, a ...

Ось, які кавуни в Україні! 1943

That’s what the Watermelons in Ukraine! 1943

Малюнок Зіни Стегнієнко – п’ятнадцятирічної дівчини з Херсонщини, яка під час Другої світової війни була евакуйована на Урал. Перебувала разом із дітьми з Ленінграда. Вони ніколи не куштували кавуни й не могли уявити, які вони. Тож Зіна їх малювала.

Drawing depicted by Zina Stehniienko, a fifteen-year-old girl from Kherson region who was evacuated to the Urals during the Second World War. She was there with the children from Leningrad. They never tasted watermelons and could not imagine what they were. So Zina drew them.

Пілотка – подарунок Івану Висоцькому. 1940-ві

Field cap – a gift to Ivan Vysotskyi. 1940s

У 1942 р. 15-річний юнак був вивезений на примусові роботи до Західної Європи. Робітник бельгійської шахти «Берингем», німецької фабрики з переробки капусти, приватного фермерського господарства. По війні повернувся додому, брав участь у відбудові шахт Донбасу. Пілотка подарована Іванові одним із радянських військовослужбовців під час ведення Червоною армією боїв у Європі

In 1942, a 15-year-old boy was deported to Western Europe for forced labor. A worker of the Belgian mine "Beringham", German cabbage processing plant, a private farm ...

Пістолет «Прем’єр» Сергія Добринова. 1913

Premier pistol of Serhii Dobrynov. 1913

Подарований восьмирічному хлопцеві командуванням Південно-Західного фронту за те, що під час боїв за Київ 1941 р. допоміг вивести з оточення групу поранених бійців і зберегти бойовий прапор

Presented to an eight-year-old boy by the command of the South-Western Front of the Red Army for helping to withdraw a group of wounded soldiers from the encirclement during the battles for Kyiv in 1941 and to keep the battle flag

Перевідне посвідчення Анатолія Жовтухи. 22.06.1941

School report card of Anatolii Zhovtukha. 22.06.1941

Безпосередньо перед початком бойових дій на східноєвропейському театрі Другої світової війни встиг закінчити восьмий клас Криворізької середньої школи. У період нацистської окупації – член міської радянської підпільної організації. Розстріляний нацистами в 1943 р.

Just before the beginning of hostilities in the Eastern European Theater of the Second World War he managed to finish the eighth form of high school in Kryvyi Rih. During the Nazi occupation – a member of the city soviet underground organization. Shot by the Nazis in 1943. ...

Петро Філоненко. 1944

Petro Filonenko. 1944

На фронт потрапив у 11-річному віці, закінчивши лише 4 класи школи. Учасник боїв на теренах України, Білорусі, в Польщі, Угорщині, Чехословаччині. Перемогу зустрів у Берліні. Під час війни Петра двічі ледве не поховали живцем, а рідні – двічі отримували сповіщення про його загибель. Через чисельні поранення переніс 12 операцій. Інвалід 2 групи Лише в 1968 р. нагороджений медаллю «За відвагу»

He joined the front line when he was 11 years old, having finished only the 4th form. He took part in battles in Ukraine, Belarus, Poland, Hunga ...

Помстися за все. 1943

Revenge for everything. 1943

Малюнок Микити Попенка-Коханого із серії «Помстимося», присвячена нацистським злочинам, зокрема й на теренах України у 1942–1943 рр. Учасник німецько-радянської війни. Автор картин, пропагандистських плакатів, ескізів до фронтових газет. У повоєнний час живописець працював над створенням ескізів для гобеленів, дизайнер багатьох мистецьких виставок в Україні та за кордоном. Заслужений художник УРСР

Drawing from the series "Revenge" by Mykyta Popenko-Kokhanyi dedicated to Nazi crimes including in Ukraine in 1942–1943. A participant of t ...

Помстися за сльози сиріт! 1943

Take revenge for the tears of orphans! 1943

Малюнок Василя Касіяна. Художник-графік, заступник ректора Харківського художнього інституту, евакуйованого в 1942 р. до Узбекистану. В роки війни переважно працював у пропагандно-плакатному жанрі, у створених ним образах доволі часто апелював до України. У повоєнний час – педагог, учений, теоретик українського та світового мистецтва

Drawing by Vasyl Kasiian. Graphic, vice-rector of the Kharkiv Art Institute that was evacuated to Uzbekistan in 1942. During the war he mainly drew the propaganda posters. He often depicted Ukraine in his ...

Посвідчення до медалі «За відвагу» Анатолія Бєляєва. 02.04.1946

Anatoliy Bieliaev’s medal certificate “For Courage”. 02.04.1946

Із родини репресованого кадрового військового. З початком бойових дій у Східній Європі, долучився до радянської підпільної організації в м. Лисянка. З 1943 р. – розвідник та зв’язківець місцевого партизанського загону, згодом – 27 армії 1-го Українського фронту. Брав участь у диверсійних операціях, де під час одного з боїв отримав важке поранення. Після одужання був направлений військкоматом до школи юнг Північного флоту на Соловецькі острови

His father was a repressed serviceman. With the beginning of hostilities in Eastern Europe, h ...

Посвідчення до медалі «За оборону Києва» Анатолія Бєляєва. 29.12.1963

Anatoliy Bieliaev’s medal certificate “For the Defense of Kyiv”. 29.12.1963

Із родини репресованого кадрового військового. З початком бойових дій у Східній Європі, долучився до радянської підпільної організації в м. Лисянка. З 1943 р. – розвідник та зв’язківець місцевого партизанського загону, згодом – 27 армії 1-го Українського фронту. Брав участь у диверсійних операціях, де під час одного з боїв отримав важке поранення. Після одужання був направлений військкоматом до школи юнг Північного флоту на Соловецькі острови

His father was a repressed serviceman. With the beginning of hostilities in Eastern Europe, h ...

Посвідчення до нагрудного знака «Юний учасник Великої Вітчизняної війни» Анатолія Бєляєва. 1972

Anatoliy Bieliaev’s badge certificate “Young Participant of the Great Patriotic War”. 1972

Із родини репресованого кадрового військового. З початком бойових дій у Східній Європі, долучився до радянської підпільної організації в м. Лисянка. З 1943 р. – розвідник та зв’язківець місцевого партизанського загону, згодом – 27 армії 1-го Українського фронту. Брав участь у диверсійних операціях, де під час одного з боїв отримав важке поранення. Після одужання був направлений військкоматом до школи юнг Північного флоту на Соловецькі острови

His father was a repressed serviceman. With the beginning of hostilities in Eastern Europe, h ...

Радіостанція А-7 Володимира Виговського. 1942

Soviet A-7 VHF radio transceiver of Volodymyr Vyhovskyi. 1942

У 13 років долучився до антинацистського радянського підпілля в м. Коростень. Здійснив неодноразові виходи до Києва та Житомира, займаючись збором та передачею інформації. З червня 1943 р. зв’язковий-розвідник Житомирського партизанського з’єднання. Учасник боїв на теренах України, в Європі, тричі поранений

At the age of 13 he joined the anti-Nazi Soviet underground in Korosten (current Zhytomyr region, Ukraine). He had got some reconnaissance missions in Kyiv and Zhytomyr, collecting and transmitting information. From June 1943 he wa ...

Рувим Штейн із двоюрідними сестрою та братом. 1950

Reuben Stein with his cousins. 1950

29 вересня 1941 р. 15-річний Рувим із мамою Рахіллю та сестрою Марією, як і всі київські євреї, вирушив до Бабиного Яру. Відчувши смертельну загрозу, мати наказала синові тікати. Хлопець стрибнув у водостічну трубу біля дороги, в якій просидів до пізньої ночі. Мама та сестричка були розстріляні. Декілька тижнів Рувим переховувався на околицях міста, збирав картоплю, ночував по горищах та сараях. Притулок підлітку надала знайома родина Бобровських – Марія та її сини Михайло і Микола. Вони допомогли зробити юнакові свідоцтво про народження на ім’ ...

Рушник під ікону Наталки Мачило. 1948-1958

Towel under the icon of Natalia Machylo. 1948-1958

У жовтні 1947 р. у ході операції «Захід», проведеної радянськими органами держбезпеки, Наталка та її менший брат Богдан разом із сім’єю були примусово депортовані до Західного Уралу на спецпоселення за зв’язки родини з українським націоналістичним підпіллям (четверо членів родини загинули в збройних сутичках або були замордовані радянськими репресивно-каральними органами, решта покарані виправно-трудовими таборами ГУЛАГу, згодом – забороною повернутися до рідних осель. Дев’ятеро Мачилів, переважно старі, жінки, діти, перебували на спецпоселенні ...

Свідоцтво про закінчення Криворівнянської української народної школи Миколи Потяка. 30.06.1943

School leaving qualification of Kryvorivnia Ukrainian folk school of Mykola Potiak. 30.06.1943

Початкову освіту опановував за Польщі, СРСР та Німеччини. Надалі долучився до Українського визвольного руху, зв’язковий, кур’єр (псевдо «Ясен») відділів УПА, які оперували в Жаб’євському (нині Верховинському) районі. У 1946 р. повернувся за шкільну лаву. Завершив навчання у 1950 р.

He learned his primary education when Kryvorivnia village was a part of Poland, the USSR and Germany. Later he joined the Ukrainian Liberation Movement, as a liaison, a courier (nickname “Yasen”) of the UPA units that operated in Zhabievsk (current Verkho ...

Свідоцтво про народження Сергія Левченка. 23.10.1942

Serhii Levchenko’s Birth Certificate. 23.10.1942

Під час румунської окупації українських теренів подружжя Костянтина та Олени Левченків проживало в с. Зброжківка Березівського повіту губернаторства Трансністрії (нині – Одеська область). У жовтні 1942 р. у них народився син Сергій, який помер за нез’ясованих обставин через рік після народження

During the Romanian occupation of Ukraine, the couple of Kostiantyn and Olena Levchenko lived in Zbrozhkivka village, Berezivka County, Transnistria Governorate (now Odesa region). In October 1942, they gave birth to a son, Serhii, who died und ...