Цифрові колекції
Об'єктів - 671
Неоніла Білостоцька з колегами та вихованцями ворзельського Будинку дитини. 1948

Neonila Bilostotska with colleagues and pupils of the Vorzel Orphanage. 1948

Під час нацистської окупації с. Ворзель (нині – смт Ворзель) Київської області разом із родичами врятувала від знищення єврейську дівчинку Енвеліну Гершман. Після війни працювала медсестрою у ворзельському Будинку дитини ім. Н.К. Крупської (нині – Київський міський будинок дитини імені М.М. Городецького). Туди потрапляли малолітні сироти – діти фронтовиків, «ворогів народу», а також малюки, покинуті батьками

During the Nazi occupation of the Vorzel village (now the city of Vorzel) in the Kyiv region, Neonila together with her relative ...

Носовичок «Люби та пам’ятай!». I пол. ХХ століття

Handkerchief "Love and Remember!". The 1st half of the XXth century

Особиста річ однієї із жертв масових розстрілів мирного населення в м. Київ. Носовичок знайдений жителем м. Київ підлітком Іллею Левітасом у Бабиному Яру в перші повоєнні місяці

Personal belonging of one of the victims of mass executions of civilians in Kyiv. In early postwar months a handkerchief was found by Kyiv resident, teenager Illia Levitas at Babyn Yar

Обійстя родини Костюшків. 1940

The front yard of the Kostiushko family’s house. 1940

Після розкуркулення в 1930-х рр. родина Костюшків оселилася в м. Біла Церква. Жили в недобудованій дерев'яній хаті на дві кімнати. Саме в ній українська родина переховувала євреїв Леоніда Горобцова та його племінника Григорія Мясковського під час нацистської окупації м. Біла Церква. У 1997 р. Олександр і Марія Костюшки та їхній старший син Петро були удостоєні звання «Праведник народів світу»

After the Kostiushko family had been dispossessed in the 1930s, they settled in Bila Tserkva. The family lived in an unfinished wooden house wit ...

Обірване дитинство. 1941

Lost childhood. 1941

На фото – брати Володя та Шура Клименки. Вові 5, а Шурі – 7 років. Що з ними сталося?

In the photo – brothers Volodymyr and Oleksandr Klymenko. What happened to them?

Оголошення віцепрезидента єврейської ради (юденрату) м. Львів д-ра Генріка Ландесберга. 12.11.1941

Announcement of the Vice President of Jewish Council (Judenrat) of Lviv Dr. Henrik Landesberh. 12.11.1941

Львівське єврейське гетто було третім за розмірами в Європі (восени 1941 р. тут перебувало 138 700 осіб). У гетто не вистачало води та харчів, медикаментів, житла тощо. Це спричинило масове голодування та знесилення, восени 1942 р. поширилась епідемія тифу. Працездатне населення гетто виконувало трудову повинність у Янівському таборі, а непрацездатних систематично знищували. Нацисти регулярно проводили «акції», коли людей відстрілювали цілими будинками й часто просто на вулицях. У червні 1943 р. м. Львів було проголошено «юденфрай» – вільним ві ...

Оголошення гебітскомісара Луцької округи Г. Лінднера. 13.12.1941

Announcement of Lutsk Gebietskommissar H. Lindner. 13.12.1941

У грудні 1941 р. гітлерівцями було створене Луцьке гетто. Там утримували 17–25 тис. євреїв з міста й довколишніх сіл. Їх використовували на важких фізичних роботах, будь-які контакти із зовнішнім світом заборонялися під загрозою розстрілу. 19–20 червня 1942 р., під час першої каральної акції в гетто розстріляно 2 тис. осіб. 19 – 23 серпня 1942 р. більшість мешканців Луцького гетто (15–16 тис. євреїв, у тому числі 5 тис. із навколишніх населених пунктів) розстріляно в с. Гнідава (нині – у складі м. Луцьк). Зберігся персональний список лише 584 о ...

Оголошення гебітскомісара м. Бердичів щодо єврейського населення. 1942

Announcement of Gebietskommissar of Berdychiv regarding the Jewish population. 1942

Геноцид проти місцевого й нетутешнього єврейства відбувався одночасно зі встановленням німецької окупаційної влади в м. Бердичів (Житомирщина). Так, у серпні 1941 р. розпочався процес примусового відселення до гетто, створеного в районі міського базару, а вже у вересні 1941 р. стався розстріл – «Бердичівська трагедія» – одна з перших акцій із масового знищення євреїв. За час нацистської займанщини міста (липень 1941 р. – січень 1944 р.), тут було вбито понад 29 тис. євреїв. Незважаючи на загрозу смерті, близько 30 мешканців м. Бердичів було удо ...

Оголошення голови міста Києва В. Багазія. 02.11.1941

Announcement of Mayor of Kyiv V. Bahazii. 02.11.1941

Уродженець Хмельниччини Володимир Багазій на передодні німецько-радянської війни викладав математику у школі, одночасно навчався в аспірантурі Київського державного університету. Належав до мельниківського крила Організації українських націоналістів. Від перших днів нацистської окупації Києва був заступником бургомістра, а від 29.10.1941 р. – головою Київської міської управи. За його участю формувався департамент муніципалітету, був створений Український червоний хрест, функціонувала Українська національна рада – представницький орган, що репре ...

Оголошення міського комісара Беау щодо будівництва єврейського житлового району в м. Станіслав (нині – м. Івано-Франківськ) та пересування транспорту й людей між житловими районами арійців та євреїв. 16.12.1941

Announcement by the city commissioner Beau about the construction of a Jewish residential area in Stanislav (current Ivano-Frankivsk) and about the movement of transport and people between the residential areas of Aryans and Jews. 16.12.1941

Масове винищення євреїв у м. Станіслав (нині – м. Івано-Франківськ) розпочалося в серпні 1941 р. Лише за шість перших днів гітлерівці розстріляли 2 865 осіб. Найбільша акція знищення сталася 12 жовтня 1941 р. Тієї «чорної неділі» на єврейському цвинтарі розстріляно від 6 до 12 тис. осіб. У грудні 1941 р. німецька окупаційна влада міста створила гетто. Сюди від квітня 1942 р. звозили євреїв із інших місць примусового утримування, більшість із яких відразу відправляли до Янівського табору в м. Львів, концентраційних таборів на території Польщі ( ...

Оксана Антипчук (Дейнеко). 1945

Oksana Antypchuk (Deineko). 1945

Оксана Антипчук (Дейнеко) – донька Марка та Лідії Дейнеків. У роки Другої світової війни дівчина допомагала батькам переховувати від нацистської розправи членів єврейської родини Кесельманів у с. Ужачин на Житомирщині. Українська сім’я врятувала життя Зіні Кесельман та її синові Науму. У 2014 Маркові та Лідії Дейнекам, а також їхній доньці Оксані присвоєно звання «Праведник народів світу». Нагородження відбулося у 2016 в Залі Пам’яті Національного музею історії України у Другій світовій війні

Oksana Antypchuk (Deineko) was a daughter ...

Окуляри. І пол. ХХ ст.

Glasses. The 1st half of the XXth century

Особиста річ однієї із жертв масових розстрілів мирного населення в м. Київ. Окуляри знайдені жителем м. Київ підлітком Іллею Левітасом у Бабиному Яру в перші повоєнні місяці

Personal belonging of one of the victims of mass executions of civilians in Kyiv. In early postwar months glasses were found by Kyiv resident, teenager Illia Levitas at Babyn Yar

Олексій Єгоров. 1945
Oleksiy Yehorov. 1945

Росіянин. Уродженець Ферганської області (нині – Узбекистан). Економіст. Із початком німецько-радянської війни мобілізований до Червоної армії, служив на інтендантських посадах, зокрема від серпня 1942 р. в спецшколі Центрального штабу партизанського руху в м. Москва. Виконуючи посадові обов'язки, пройшов курс спецпідготовки. Від грудня 1942 р. проводив диверсії на комунікаціях противника на території Росії, Білорусі та України. У серпні 1944 р. десантований у Чехословаччині, учасник Словацького національного повстання. Від жовтня 1944 р. коман ...

Олексій Єгоров. 1945
Oleksiy Yehorov. 1945

Росіянин. Уродженець Ферганської області (нині – Узбекистан). Економіст. Із початком німецько-радянської війни мобілізований до Червоної армії, служив на інтендантських посадах, зокрема від серпня 1942 р. в спецшколі Центрального штабу партизанського руху в м. Москва. Виконуючи посадові обов'язки, пройшов курс спецпідготовки. Від грудня 1942 р. проводив диверсії на комунікаціях противника на території Росії, Білорусі та України. У серпні 1944 р. десантований у Чехословаччині, учасник Словацького національного повстання. Від жовтня 1944 р. коман ...

Олексій Єгоров. 1945
Oleksiy Yehorov. 1945

Росіянин. Уродженець Ферганської області (нині – Узбекистан). Економіст. Із початком німецько-радянської війни мобілізований до Червоної армії, служив на інтендантських посадах, зокрема від серпня 1942 р. в спецшколі Центрального штабу партизанського руху в м. Москва. Виконуючи посадові обов'язки, пройшов курс спецпідготовки. Від грудня 1942 р. проводив диверсії на комунікаціях противника на території Росії, Білорусі та України. У серпні 1944 р. десантований у Чехословаччині, учасник Словацького національного повстання. Від жовтня 1944 р. коман ...

Олексій Домущей із нареченою Лідією в день весілля. 22.11.1952

Oleksii Domushchei with his bride Lidiia on the wedding day. 22.11.1952

Під час нацистської окупації Олексій Домущей разом із батьками Іваном та Євдокією переховував Іту Терлецьку (Медіберг) та її дітей Анатолія і Наталію. У 1943 р. відправлений на примусові роботи до Німеччини. У 2004 р. Іван, Євдокія та Олексій Домущеї удостоєні звання «Праведник народів світу»

During the Nazi occupation, Oleksii Domushchei together with his parents Ivan and Yevdokiia hid Ita Terletska (Mediberh) and her children Anatolii and Nataliia. In 1943, he was sent to Germany as a forced laborer. In 2004 Ivan, Yevdokiia and Olek ...

Олексій Лазуренко. 1941

Oleksii Lazurenko. 1941

У липні – вересні 1941 р. Олексій Лазуренко брав участь в організації медичної допомоги захисникам Києва. В окупованому місті перетворив клініку Київського медичного інституту на місце надання допомоги сотням утікачів із гітлерівських таборів, підпільникам та партизанам. Розстріляний у Бабиному Яру

In July - September 1941 Oleksii Lazurenko took part in organizing of medical assistance to the defenders of Kyiv. In occupied city he transformed the hospital of Kyiv Medical Institute into the location where assistance was provided to hu ...

Олексій Слободяник із дружиною Мотроною та сином Олександром. 1934

Oleksii Slobodianyk with his wife Motrona and his son Oleksandr. 1934

Слободяники мешкали в передмісті м. Бершадь на Вінниччині. Під час нацистської окупації врятували єврейку Двойру Гершенгоріну та її сина Давида – втікачів із Бершадського гетто. Олексій вів підпільну діяльність. У1943 приєднався до партизанського загону. Під час однієї з операцій зазнав поранення й невдовзі помер. У 1993 членів родини Слободяників удостоєно звання «Праведник народів світу»

The Slobodyanyk family lived in the suburbs of Bershad in Vinnytsia region. During the Nazi occupation, they rescued a Jewish Dvoira Hershenhorina ...

Олексій Слободяник. 1932

Oleksii Slobodianyk. 1932

Олексій Слободяник із дружиною Мотроною та сином Олександром мешкав у передмісті м. Бершадь на Вінниччині. Під час нацистської окупації вони переховували єврейку Двойру Гершенгоріну та її сина Давида. Вів підпільну діяльність. У 1943 приєднався до партизанського загону. Під час однієї з операцій зазнав поранення й невдовзі помер. У 1993 членів родини Слободяників удостоєно звання «Праведник народів світу»

Oleksii Slobodianyk lived with his wife Motrona and son Oleksandr in the suburbs of Bershad city in Vinnytsia region. During the Na ...

Олексій Шаповалов (1-й праворуч) із членами розвідувальної групи «Голос». 22.02.1945
Oleksiy Shapovalov (the 1st from the right) with members of the intelligence group ''Holos". 22.02.1945

Уродженець м. Катеринослав (нині – м. Дніпро). Упродовж 1939–1941 рр. навчався у військовому училищі. Учасник оборонних боїв 1941 р. на території України. Від травня 1942 р. – розвідник резидентури штабу Південного фронту. Від червня 1942 р. до січня 1944 р. – учасник підпільної боротьби на північному сході Кіровоградщини. Упродовж січня – червня 1944 р. навчався у спецшколі Головного розвідувального управління Генерального штабу Червоної армії. Від червня 1944 р. до лютого 1945 р. – заступник командира розвідувальної групи «Голос», яка діяла в ...

Олександр Накорчемний. 1941
Oleksandr Nakorchemnyy. 1941

Киянин. На фронті – від першого дня війни. У грудні 1941 р. його бомбардувальник збито в районі м. Ростов-на-Дону. Пораненим потрапив у полон. Перебував у нацистських таборах на території Польщі, Франції та Італії, чотири рази втікав. Після останньої втечі приєднався до руху ґарібальдійців. Під час однієї з бойових операцій загинув. Побратими не знали прізвища героя, тому на меморіальній дошці, відкритій у комуні Гонзага (Італія), зазначено: «Русский гарибальдиец Алессандро. Погиб 22.12.44». Лише в 1984 р. вдалося встановити, що це українець Ол ...