Цифрові колекції / Голокост
Holocaust
Об'єктів - 159
Лист Ш. Вольфцуна до дружини. 1941 (Із колекції «Непрочитані листи 1941-го»)

Letter of Sh. Wolftsun to his wife. 1941 (From the collection “Unread Letters of 1941”)

Рива Вольфцун проживала у с. Чемерівці на Поділлі. Знищена нацистами під час окупації. Ш. Вольфцун – військовослужбовець Червоної армії, доля невідома

Rуva Wolftsun lived in Chemerivtsi village in Podillia. She was killed by the Nazis during the occupation. Sh. Wolftsun was a Red Army serviceman, his fate is unknown

Лист Якова (Янкеля) Штейнгарта до сина. 1941 (Із колекції «Непрочитані листи 1941-го»)

Letter of Yakiv (Yankel) Shteinhart to his son. 1941 (From the collection “Unread Letters of 1941”)

Подружжя Якова та Гені Штейнгартів проживало в м. Кам’янець-Подільський (нині – Хмельницька область). У 1941 р. розстріляне нацистами. Син Михайло, військовослужбовець Червоної армії, пройшов усю війну

Yakiv and Henia Shteinhart lived in Kamianets-Podilskyi (current Khmelnytska region). In 1941 they were shot by the Nazis. Their son Mykhailo was a Red Army soldier and went through the whole war

Листівка «Звірства німецьких катів у радянському місті Вінниця». 1944

Postcard “Atrocities of German executioners in the Soviet city of Vinnytsia”. 1944

У липні – грудні 1941 р. в м. Вінниця німецька окупаційна влада створила єврейські ради й трудові табори для євреїв. Перший розстріл єврейського населення міста відбувся не пізніше 29 липня 1941 р. (146 жертв). У першій половині серпня 1941 р. айнзацкоманда 6 розстріляла 600 місцевих євреїв. У вересні 1941 р. гітлерівці взялися до систематичного винищення єврейства у регіоні. 5 вересня 1941 р. було розстріляно 2 200 осіб, 12 вересня – 1 тис.осіб. У 1942 р. винищення євреїв у місті отримало новий імпульс. 16 квітня ліквідовано міський єврейськи ...

Лялька. 1945

Doll. 1945

Малюнок Зіновія Толкачова із серії «Квіти Освенцима». Військовий художник при Політуправлінні 1-го Українського фронту документував злочини, скоєні нацистами в концентраційних таборах на теренах Європи. Серед них – Аушвіц поблизу польського м. Освенцим. Це один із найбільших табірних комплексів, символ Голокосту. За час його існування тут було знищено майже 1,5 млн осіб, зокрема до 1,1 млн євреїв

Drawing by Zіnovii Tolkachov from the series “Flowers of Auschwitz”. A military artist at the Political Department of the 1st Ukrainian Fron ...

Марія Корхун. 31.08.1932

Mariia Korkhun. 31.08.1932

У вересні 1941 р. Марія Корхун разом із матір’ю Єлизаветою Корхун та 12-річним братом Леонідом були розстріляні в Бабиному Яру. Із родини вціліли її батько Йосип Корхун та брат Михайло

Mariia Korkhun, her mother Yelyzaveta Korkhun and her 12-year-old brother Leonid were shot in Babyn Yar in September 1941. Her father Yosyp Korkhun and her brother Mykhailo survived

Мерлікова балка – місце розстрілів. 1944

Merlikova Balka – a place of execution. 1944

19 жовтня 1941 р. нацисти під час окупації м. Бердянськ розстріляли понад 800 цивільних осіб у місцевості Мерлікова балка. Більшість із них – євреї. Серед розстріляних було 316 дітей. Масові знищення містян відбувалися впродовж усього періоду німецької окупації. Малюнок виконаний художницею Вірою Єніною під час її перебування у відпустці на рідній Бердянщині та мандрівки місцями боїв військ Південного (4-го Українського) фронту

On October 19, 1941, more than 800 civilians were shot by the Nazis in Merlikova Balka during the occupatio ...

Михайло Корхун із друзями. 12.07.1939

Mykhailo Korkhun with his friends. 12.07.1939

Усі хлопці мешкали в буд. № 47/17 на вул. Ярославській у м. Київ. Михайло Корхун у 1944 р. мобілізований на фронт. Яків Файнштейн розстріляний у Бабиному Яру. Валентин Дашевський загинув на фронті. Леонід Каганович разом із сестрами: 6-річною Раєю та 4-річною Миррою розстріляний у Бабиному Яру. Леонід Корхун разом із матір’ю та 19-річною сестрою розстріляний у Бабиному Яру. Олександр Супрунович – учасник оборони Одеси, поранений.

All the boys lived in house in Yaroslavska Street, 47/17 in Kyiv. Mykhailo Korkhun was mobilized to the fr ...

Мовзеш Кац – водій у колгоспі с. Кошельово (нині – Хустський район Закарпатської області). 1946

Movzesh Kats – a driver on a collective farm in Koshelovo village (current Khust district, Transcarpathian region). 1946

У травні 1944 р. разом із батьками, братами й сестрами (у родині було семеро дітей) переміщений у гетто м. Хуст, а відтак вивезений до Польщі. Від 29 травня 1944 р. до 11 квітня 1945 р. – в’язень концтаборів Аушвіц I (Польща) та Бухенвальд (Німеччина). Після визволення повернувся додому. Із родини залишилася лише сестра Гіта

In May 1944, together with his parents, brothers and sisters (there were seven children in the family) he was transferred to the ghetto in Khust, and then deported to Poland. From May 29, 1944 to April 11, 1945, h ...

Молоток чоботарський. І пол. ХХ ст.

Hammer for boots. The 1st half of the XXth century

Особиста річ однієї із жертв масових розстрілів мирного населення в м. Київ. Молоток знайдений жителем м. Київ підлітком Іллею Левітасом у Бабиному Яру в перші повоєнні місяці

Personal belonging of one of the victims of mass executions of civilians in Kyiv. In early postwar months a hummer was found by Kyiv resident, teenager Illia Levitas at Babyn Yar

Нагрудна нашивка «Зірка Давида». 1942

“Stars of David” badge. 1942

Належала Леонові Бухгольцу, уродженцю Львівщини. До початку Першої світової війни мешкав у м. Париж (Франція), після її закінчення переїхав до Австрії, де заснував власну справу, створив сім’ю. Члени родини дивом не постраждали під час «Кришталевої ночі», але їм заборонили жити у м. Відень, тому вони змушені були знову емігрувати до м. Париж. У період німецької окупації працював у головній канцелярії Союзу французьких євреїв. Від 1942 р. установа займалася вивезенням євреїв, переважно на схід – до «трудових» та концентраційних таборів. Саме з т ...

Наказ нацистської окупаційної влади про збір євреїв м. Київ на околицях Бабиного Яру. 1941

Decree of Nazi occupation authorities about gathering of the Jews on the outskirts of Babyn Yar in Kyiv. 1941

Наказ було видано 28 вересня 1941 р. Того самого дня по місту розклеєно близько 2 тис. примірників. Одночасно поширено дезінформацію про намір провести перепис і переселення євреїв. Тому більшість із них виконали цей наказ, зібравшись у зазначеному місці. Від 29 вересня 1941 р. упродовж п’яти діб в урочищі Бабин Яр було розстріляно близько 52 тис. київських євреїв (переважно дітей, жінок, осіб літнього віку). Протягом двох років нацистської окупації тут було знищено понад 100 тис. осіб, у тому числі, українців, росіян, ромів тощо. Серед розстрі ...

Наказ № 35 цивільного губернатора Трансністрії проф. Георге Алексяну. 02.01.1942

Order No. 35 of Civil Governor of Transnistria professor Gheorghe Alexianu. 02.01.1942

Восени 1941 р. та взимку 1942 р. румунська окупаційна влада під керівництвом цивільного губернатора Трансністрії Георге Алексяну провела низку каральних акцій проти єврейства м. Одеса. Перші розстріли почалися вже в жовтні 1941 р. (у жовтні – листопаді 1941 р. тут загинуло близько 30 тис. осіб). 24 жовтня 1941 р. кілька сотень одеських євреїв було розстріляно в с. Дальник на Одещині. З листопада 1941 р. єврейське населення міста почали відправляти до таборів, облаштованих румунами в сільській місцевості, насамперед у с. Богданівка (Миколаївщина ...

Носовичок «Люби та пам’ятай!». I пол. ХХ століття

Handkerchief "Love and Remember!". The 1st half of the XXth century

Особиста річ однієї із жертв масових розстрілів мирного населення в м. Київ. Носовичок знайдений жителем м. Київ підлітком Іллею Левітасом у Бабиному Яру в перші повоєнні місяці

Personal belonging of one of the victims of mass executions of civilians in Kyiv. In early postwar months a handkerchief was found by Kyiv resident, teenager Illia Levitas at Babyn Yar

Оголошення віцепрезидента єврейської ради (юденрату) м. Львів д-ра Генріка Ландесберга. 12.11.1941

Announcement of the Vice President of Jewish Council (Judenrat) of Lviv Dr. Henrik Landesberh. 12.11.1941

Львівське єврейське гетто було третім за розмірами в Європі (восени 1941 р. тут перебувало 138 700 осіб). У гетто не вистачало води та харчів, медикаментів, житла тощо. Це спричинило масове голодування та знесилення, восени 1942 р. поширилась епідемія тифу. Працездатне населення гетто виконувало трудову повинність у Янівському таборі, а непрацездатних систематично знищували. Нацисти регулярно проводили «акції», коли людей відстрілювали цілими будинками й часто просто на вулицях. У червні 1943 р. м. Львів було проголошено «юденфрай» – вільним ві ...

Оголошення гебітскомісара Луцької округи Г. Лінднера. 13.12.1941

Announcement of Lutsk Gebietskommissar H. Lindner. 13.12.1941

У грудні 1941 р. гітлерівцями було створене Луцьке гетто. Там утримували 17–25 тис. євреїв з міста й довколишніх сіл. Їх використовували на важких фізичних роботах, будь-які контакти із зовнішнім світом заборонялися під загрозою розстрілу. 19–20 червня 1942 р., під час першої каральної акції в гетто розстріляно 2 тис. осіб. 19 – 23 серпня 1942 р. більшість мешканців Луцького гетто (15–16 тис. євреїв, у тому числі 5 тис. із навколишніх населених пунктів) розстріляно в с. Гнідава (нині – у складі м. Луцьк). Зберігся персональний список лише 584 о ...

Оголошення гебітскомісара м. Бердичів щодо єврейського населення. 1942

Announcement of Gebietskommissar of Berdychiv regarding the Jewish population. 1942

Геноцид проти місцевого й нетутешнього єврейства відбувався одночасно зі встановленням німецької окупаційної влади в м. Бердичів (Житомирщина). Так, у серпні 1941 р. розпочався процес примусового відселення до гетто, створеного в районі міського базару, а вже у вересні 1941 р. стався розстріл – «Бердичівська трагедія» – одна з перших акцій із масового знищення євреїв. За час нацистської займанщини міста (липень 1941 р. – січень 1944 р.), тут було вбито понад 29 тис. євреїв. Незважаючи на загрозу смерті, близько 30 мешканців м. Бердичів було удо ...

Оголошення міського комісара Беау щодо будівництва єврейського житлового району в м. Станіслав (нині – м. Івано-Франківськ) та пересування транспорту й людей між житловими районами арійців та євреїв. 16.12.1941

Announcement by the city commissioner Beau about the construction of a Jewish residential area in Stanislav (current Ivano-Frankivsk) and about the movement of transport and people between the residential areas of Aryans and Jews. 16.12.1941

Масове винищення євреїв у м. Станіслав (нині – м. Івано-Франківськ) розпочалося в серпні 1941 р. Лише за шість перших днів гітлерівці розстріляли 2 865 осіб. Найбільша акція знищення сталася 12 жовтня 1941 р. Тієї «чорної неділі» на єврейському цвинтарі розстріляно від 6 до 12 тис. осіб. У грудні 1941 р. німецька окупаційна влада міста створила гетто. Сюди від квітня 1942 р. звозили євреїв із інших місць примусового утримування, більшість із яких відразу відправляли до Янівського табору в м. Львів, концентраційних таборів на території Польщі ( ...

Окуляри. І пол. ХХ ст.

Glasses. The 1st half of the XXth century

Особиста річ однієї із жертв масових розстрілів мирного населення в м. Київ. Окуляри знайдені жителем м. Київ підлітком Іллею Левітасом у Бабиному Яру в перші повоєнні місяці

Personal belonging of one of the victims of mass executions of civilians in Kyiv. In early postwar months glasses were found by Kyiv resident, teenager Illia Levitas at Babyn Yar

Ольга Іванцова. 1927

Olha Ivantsova. 1927

До нацистської окупації Києва працювала вчителем у школі. Чоловік Ольги, український вчений історик-археолог Іван Іванцов, у липні 1941 р. пішов на фронт, потрапив у оточення під Полтавою, повернувся до Києва, де 30 жовтня 1941 р. був розстріляний у Бабиному Яру. Ольга товаришувала із сусідкою, єврейкою Іриною Висоцькою, бабусею пізніше відомого актора і поета, виконавця власних пісень Володимира Висоцького. Ірина не була схожа на єврейку, але знищила свої документи. У грудні 1941 р. за доносом її викликали до гестапо, де вимагали документально ...

Останній шлях. 1991

Last Path. 1991

Робота народного художника України Ісаака Тартаковського. Учасник Другої світової війни. У 1941 р. потрапив у полон, із якого вдалося вирватися. Під час нацистської окупації перебував у м. Вінниця, де його переховувала українська родина Савчуків. Після вигнання гітлерівців із міста знову мобілізований до Червоної армії. По війні одружився із донькою рятівників – Лідією Савчук. У 1995 р. сім’я Степана і Надії Савчуків та їхня дочка удостоєні звання «Праведник народів світу». В 1988–1991 рр. створив серію полотен на тему Голокосту: «Світова скорб ...