Цифрові колекції / Діти
Children
Об'єктів - 114
Ніна Стрикиця серед учнів 4 класу Сіннянської середньої школи після іспитів з усної арифметики. 27.05.1946

Nina Strykytsia with the 4th form pupils of secondary school in Sinne village after the oral exams in maths. 27.05.1946

Ніна – учениця цього класу. Вже за рік у живих залишилося лише 14 дітей. Решта стали жертвами Голодомору 1946–1947 рр., улаштованого сталінським режимом. Мати дівчинки шість разів вимушено їздила за продуктами харчування з Харківщини до Західної України. Це врятувало родину від голодної смерті. Потому Ніна Гейко (Стрикиця) – вчитель української мови та літератури у м. Стаханов (нині м. Кадіївка Луганської області), що з квітня 2014 р. перебуває в тимчасовій окупації. Вимушена переселенка через сьогоденну російсько-українську війну

Nin ...

Навчання продовжується. 1941

School education is going on. 1941

У період боїв за Одесу в 1941 р. силами педагогічного колективу та учнів школи № 125 із с. Крива Балка (неподалік Одеси) було організовано навчання у кам’яних катакомбах. Подібні навчальні заклади в той час отримали назву «школи мужності»

During the battles for Odesa in 1941, the education was organized in the catacombs on the initiative of the teaching staff and pupils of the local school № 125 from Kryva Balka village (near Odesa). At that time such educational institutions were called "schools of courage"

Надія Кухаренко серед учениць Київської середньої школи № 16. 1944

Nadiya Kukharenko among the pupils of Kyiv secondary school No. 16. 1944

Близнючки Надія та Віра Кухаренко у 1944–1949 рр. здобували освіту за радянською роздільною системою навчання (хлопчики та дівчатка – окремо). На фото Надія без Віри, адже батьки не мали матеріальної можливості одягнути до школи обох дітей, тому сестри відвідували заняття по черзі

In 1944–1949 twins Nadiya and Vira Kukharenko studied at school that had a single-gender education. In the photo Nadiya is without her twin-sister, as their parents did not have the financial means to buy clothes for both children. That’s why the sisters att ...

Настільний календар Віктора Хоменка. 1942

Victor Khomenko's desktop calendar. 1942

Закінчив сім класів. Восени 1941 р. увійшов до складу радянської підпільної групи м. Миколаїв. Від травня 1942 р. виконував завдання керівника спеціальної розвідувально-диверсійної групи Головного розвідувального управління Генерального штабу Червоної армії. Страчений гітлерівцями в грудні 1942 р.

He graduated from seven classes. In the autumn of 1941, he became a member of the Soviet underground group in Mykolayiv. From May 1942, he carried out of the head of the special reconnaissance and sabotage group of the Main Intelligence Drec ...

Наталія та Богдан Мачили. 1948

Nataliia and Bohdan Machylo. 1948

У жовтні 1947 р. в ході операції «Захід», проведеної радянськими органами держбезпеки, Наталка та її менший брат Богдан разом із сім’єю були примусово депортовані на спецпоселення до Західного Уралу за зв’язки родини з українським націоналістичним підпіллям (четверо членів родини загинули в збройних сутичках або були замордовані радянськими репресивно-каральними органами, решта покарані виправно-трудовими таборами ГУЛАГу, згодом – забороною повернутися до рідних осель. Дев’ятеро Мачилів, переважно старі, жінки, діти, перебували на спецпоселенні ...

Обірване дитинство. 1941

Lost childhood. 1941

На фото – брати Володя та Шура Клименки. Вові 5, а Шурі – 7 років. Що з ними сталося?

In the photo – brothers Volodymyr and Oleksandr Klymenko. What happened to them?

Олександр Равков із названою мамою Марією Сергійчук. 08.08.1945

Oleksandr Ravkov with the named mother Maria Serhiichuk. 08.08.1945

Сашко разом із мамою Софією, заарештованою за причетність до антинацистського руху Опору в Білорусі, перебував у концтаборі Аушвіц. У 1945 р. їх розлучили. Табірна адміністрація визначила Софію до відправлення по етапу й вона полишила семирічного сина на опіку Марії Сергійчук, яка напередодні втратила власну дитину. По війні Марія відшукала матір хлопчика й він повернувся додому.

Sasha was in the Auschwitz concentration camp with his mother Sophia, who was arrested for involvement in the anti-Nazi resistance movement in Belarus. In ...

Олександра Катериненко. 1941

Oleksandra Katerynenko. 1941

Мешканка окупованого м. Київ, племінниця Ірини Хорошунової – господарки явочної квартири міської підпільної антифашистської групи. Трирічна дівчинка була розстріляна разом із батьками Тетяною та Степаном Катериненко і тіткою Ольгою Милорадович, активними учасниками підпільної боротьби, у Бабиному Яру в березні 1943

A resident of occupied Kyiv, the niece of Iryna Khoroshunova who was the hostess of the apartment of secret address of urban underground anti-fascist group. The three-year girl was murdered together with her parents Tetian ...

Олександра та Богдана Цегельські з подругою. 1953

Oleksandra and Bohdana Tsehelska with a girlfriend. 1953

У квітні 1950 р. Олександра та Богдана разом зі старшим братом Андрієм і матір’ю Мартою були виселені зі Львова на спецпоселення до Західного Сибіру як «сім’я посібника ОУН» Артемія Цегельського. Голова родини – священик Української греко-католицької церкви, активний громадський діяч, за відмову переходити на московське православ’я у 1946 р. заарештований і засуджений до 5 років позбавлення волі. Карався у воркутинському та печорському виправно-трудових таборах ГУЛАГу. По звільненні в 1951 р. Артемій Цегельський поєднався зі своєю сім’єю в Томс ...

Оля Перевертун із батьком Григорієм Перевертуном. 1930-ті

Olia Perevertun with his father Hryhoriy Perevertun. 1930s

Батько Олі Григорій Перевертун за часів нацистської окупації був одним із керівників Всеукраїнської кооперативної спілки – легальної організації й, водночас, осередку діяльності мельниківської ОУН у м. Київ. У березні 1943 р. її члени заарештовані гестапо та розстріляні. Заразом із Григорієм гітлерівцями було знищено доньку Олю та дружину Ганну. Місцем їхнього останнього спочинку визначено Бабин Яр. Від осені 1941 р. до лютого 1943 р. родина Перевертунів переховувала рідного брата Григорія – Петра, підполковника Червоної армії, якому вдалося зв ...

Оля Перевертун із мамою Ганною. 1930-ті

Olia Perevertun with her mother Hanna. 1930s

Батько Олі, Григорій Перевертун, за часів нацистської окупації був одним із керівників Всеукраїнської кооперативної спілки – легальної організації й, водночас, осередку діяльності мельниківської ОУН у м. Київ. У березні 1943 р. її члени заарештовані гестапо та розстріляні. Заразом із Григорієм гітлерівцями було знищено доньку та дружину. Місцем їхнього останнього спочинку визначено Бабин Яр. Від осені 1941 р. до лютого 1943 р. родина Перевертунів переховувала рідного брата Григорія – Петра, підполковника Червоної армії, якому вдалося звільнитис ...

Оповіщення Валентини Вербицької про явку на роботу в колгосп. 13.10.1943

Valentyna Verbytska’s informative note about coming to work in the collective farm. 13.10.1943

З поверненням на українські терени радянської влади для цивільного населення вводилася обов’язкова трудова повинність, за недотримання якої передбачалася відповідальність за законами воєнного часу. У жовтні 1943 р. 15-річна жителька Київщини Валентина Вербицька була залучена до сільськогосподарських робіт у місцевому колгоспі. Пізніше брала участь у відбудові Києва

After the return of the Soviets to the Ukrainian territories the compulsory labor was introduced for the civilian population non-compliance with which the responsibility ...

Осиротіли. 1944

Orphaned children. 1944

Малюнок Віктора Цигаля. Художник-бібліотекар при політвідділі танкового корпусу в складі 1 Українського та 1 Білоруського фронтів, учасник бойовища в Україні, Польщі, Німеччині. Окрім усього, закарбовував побачене й пройдене ним. У повоєння – графік, живописець, скульптор

Drawing by Victor Tsyhal. Artist-librarian at the political department of the Tank Corps of the 1st Ukrainian and the 1st Belorussian Fronts. Participant of battles in Ukraine, Poland and Germany. In addition, he drew what he saw. In the postwar period – a graphic, a ...

Ось, які кавуни в Україні! 1943

That’s what the Watermelons in Ukraine! 1943

Малюнок Зіни Стегнієнко – п’ятнадцятирічної дівчини з Херсонщини, яка під час Другої світової війни була евакуйована на Урал. Перебувала разом із дітьми з Ленінграда. Вони ніколи не куштували кавуни й не могли уявити, які вони. Тож Зіна їх малювала.

Drawing depicted by Zina Stehniienko, a fifteen-year-old girl from Kherson region who was evacuated to the Urals during the Second World War. She was there with the children from Leningrad. They never tasted watermelons and could not imagine what they were. So Zina drew them.

Пілотка – подарунок Івану Висоцькому. 1940-ві

Field cap – a gift to Ivan Vysotskyi. 1940s

У 1942 р. 15-річний юнак був вивезений на примусові роботи до Західної Європи. Робітник бельгійської шахти «Берингем», німецької фабрики з переробки капусти, приватного фермерського господарства. По війні повернувся додому, брав участь у відбудові шахт Донбасу. Пілотка подарована Іванові одним із радянських військовослужбовців під час ведення Червоною армією боїв у Європі

In 1942, a 15-year-old boy was deported to Western Europe for forced labor. A worker of the Belgian mine "Beringham", German cabbage processing plant, a private farm ...

Пістолет «Прем’єр» Сергія Добринова. 1913

Premier pistol of Serhii Dobrynov. 1913

Подарований восьмирічному хлопцеві командуванням Південно-Західного фронту за те, що під час боїв за Київ 1941 р. допоміг вивести з оточення групу поранених бійців і зберегти бойовий прапор

Presented to an eight-year-old boy by the command of the South-Western Front of the Red Army for helping to withdraw a group of wounded soldiers from the encirclement during the battles for Kyiv in 1941 and to keep the battle flag

Перевідне посвідчення Анатолія Жовтухи. 22.06.1941

School report card of Anatolii Zhovtukha. 22.06.1941

Безпосередньо перед початком бойових дій на східноєвропейському театрі Другої світової війни встиг закінчити восьмий клас Криворізької середньої школи. У період нацистської окупації – член міської радянської підпільної організації. Розстріляний нацистами в 1943 р.

Just before the beginning of hostilities in the Eastern European Theater of the Second World War he managed to finish the eighth form of high school in Kryvyi Rih. During the Nazi occupation – a member of the city soviet underground organization. Shot by the Nazis in 1943. ...

Передсмертний лист Миколи Ходича до рідних. 16.09.1943

Death letter of Mykola Khodych to his relatives. 16.09.1943

Дев’ятикласник із Кривого Рогу, під час нацистської окупації рідного міста долучився до діяльності радянської підпільної молодіжної групи під керівництвом Миколи Решетняка. Підлітки виготовляли та розповсюджували листівки, працюючи в радіомайстерні, виводили з ладу армійські радіоприймачі. Заарештований у серпні 1943 р. Розстріляний у вересні 1943 р.

A pupil of the 9th form from Kryvyi Rih. During the Nazi occupation of his native city he joined the activities of a Soviet underground youth group led by Mykola Reshetniak. While working ...

Перелік дітей – вихованців київських сиротинців за 1945–1961 рр. 19.01.1971

List of children – pupils of Kyiv orphanages in 1945–1961. 19.01.1971

Навесні 1945 р., після часткової медичної реабілітації, до Києва в спеціально облаштовані будинки прибули діти – колишні малолітні в’язні нацистських концентраційних таборів. 283 сироти (142 з Аушвіцу) потрапили до спецбудинку № 13. Створений на базі сиротинцю для дітей загиблих фронтовиків і партизанів, функціонував із весни 1945 р. до літа 1962 р. За цей час його вихованцями стали понад 600 дітей. Документацію по архівних матеріалах Київського міського відділу народної освіти укладено Володимиром Литвиновим – журналістом, невтомним реконструк ...

Петро Філоненко. 1944

Petro Filonenko. 1944

На фронт потрапив у 11-річному віці, закінчивши лише 4 класи школи. Учасник боїв на теренах України, Білорусі, в Польщі, Угорщині, Чехословаччині. Перемогу зустрів у Берліні. Під час війни Петра двічі ледве не поховали живцем, а рідні – двічі отримували сповіщення про його загибель. Через чисельні поранення переніс 12 операцій. Інвалід 2 групи Лише в 1968 р. нагороджений медаллю «За відвагу»

He joined the front line when he was 11 years old, having finished only the 4th form. He took part in battles in Ukraine, Belarus, Poland, Hunga ...