Сара та її чоловік Дмитро Аршанський загинули під час Голокосту в м. Харків. Їхні діти Жанна і Фріна були врятовані родиною Боганчів. Більше ніж тиждень вони переховувалися в будинку цієї сім’ї. Пізніше Євдокії Боганчі вдалось отримати підробні документи на сестер та перевезти їх до м. Полтава, а потім до дитячого будинку в м. Кременчук. По війні сестри Аршанські емігрували до США. Прокіп і Євдокія Боганчі 5 грудня 2007 р. отримали почесне звання «Праведник народів світу»

Sarah and her husband Dmytro Arshanskyi died during the Holocau ...

Батько Богдана один із провідних діячів ОУН. Тричі заарештований органами радянської держбезпеки. Організатор і керівник підпільної табірної мережі українських політв’язнів. Мати, Катерина Зарицька – очільниця Українського Червоного Хреста. Особиста зв’язкова Головного командира УПА Романа Шухевича. Хлопця виховував його дід Мирон Зарицький, видатний український математик, професор Львівського державного університету. Сам Богдан, випускник Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Пізніше – живописець-монументаліс ...

Під час нацистської окупації рідного села Війтівці, його родина врятували від знищення Етей Ядушлівер та її доньку Бетю. Майже 2,5 роки Назаренки переховували маму з донькою в своєму обійсті. Залежно від пори року і обставин – то на горищі, то в погребі, то у хліві. Коли у селі траплялися облави, то їм доводилося по кілька тижнів жити серед поля у копиці сіна. В обов’язки Василя входило дізнаватися про ситуацію у селі і непомітно носити у поле воду та харчі. У 1995 р. родина Назаренків удостоєна звання «Праведник народів світу»

During ...

Народився у м. Інта (Комі АРСР) у родині політв'язнів. Батько Ростислава, Любомир Полюга (псевдо «Богдан») – охоронець Головного командира УПА Романа Шухевича. У вереснi 1947 р. заарештований та покараний 25-ма роками виправно-трудових таборів ГУЛАГу. Під час перебування на спецпоселенні одружився з Дариною Масюк (псевдо «Оксана»), медсестрою Українського Червоного Хреста, засудженою на 10 років радянських таборів. Сім’ї було заборонено повертатися до рідної Галичини, тому оселилися на Херсонщині, вели активне громадське життя, створили просвіт ...

Тато Михайла, Семен Цебак, червоноармієць, учасник бойовища на теренах України та Чехословаччини. Разом із товаришами здійснив групову втечу. Повернувшись додому, долучився до лав УПА (псевдо «Старий»). У 1948 р. заарештований та покараний 25-роками виправно-трудових таборів ГУЛАГу. Через те, що родина перебувала під підозрою радянських органів держбезпеки, мати Катерина Цебак, яка в цей час перебувала на нелегальному положенні та вимушено переховувалася по повстанських криївках, віддала хлопчика на виховання до знайомої сім’ї Вовчанських. У 19 ...

У жовтні 1947 р. в ході операції «Захід», проведеної радянськими органами держбезпеки, Наталка та її менший брат Богдан разом із сім’єю були примусово депортовані на спецпоселення до Західного Уралу за зв’язки родини з українським націоналістичним підпіллям (четверо членів родини загинули в збройних сутичках або були замордовані радянськими репресивно-каральними органами, решта покарані виправно-трудовими таборами ГУЛАГу, згодом – забороною повернутися до рідних осель. Дев’ятеро Мачилів, переважно старі, жінки, діти, перебували на спецпоселенні ...

У 13 років долучився до антинацистського радянського підпілля в м. Коростень. Здійснив неодноразові виходи до Києва та Житомира, займаючись збором та передачею інформації. З червня 1943 р. зв’язковий-розвідник Житомирського партизанського з’єднання. Учасник боїв на теренах України, в Європі, тричі поранений

At the age of 13 he joined the anti-Nazi Soviet underground in Korosten (current Zhytomyr region, Ukraine). He had got some reconnaissance missions in Kyiv and Zhytomyr, collecting and transmitting information. From June 1943 he wa ...

Уродженець Миколаївщини. У 1939 р. призваний до Червоної армії, учасник оборонних боїв у Криму та на Кубані 1941–1942 рр. У жовтні 1942 р. поранений потрапив у полон, згодом – до табору в м. Кельці (Польща), звідки втік. Від травня 1944 р. – боєць партизанського загону в складі Армії Людової. Від серпня до жовтня 1944 р. – командир 10-ї партизанської бригади «Перемога» Війська Польського. По війні мешкав у м. Одеса

From Mykolayiv region. In 1939 he was mobilized in the Red Army, participated in the defensive battles in the Crimea and ...

Уродженець Миколаївщини. У 1939 р. призваний до Червоної армії, учасник оборонних боїв у Криму та на Кубані 1941–1942 рр. У жовтні 1942 р. поранений потрапив у полон, згодом – до табору в м. Кельці (Польща), звідки втік. Від травня 1944 р. – боєць партизанського загону в складі Армії Людової. Від серпня до жовтня 1944 р. – командир 10-ї партизанської бригади «Перемога» Війська Польського. По війні мешкав у м. Одеса

From Mykolayiv region. In 1939 he was mobilized in the Red Army, participated in the defensive battles in the Crimea and ...

Уродженець Миколаївщини. У 1939 р. призваний до Червоної армії, учасник оборонних боїв у Криму та на Кубані 1941–1942 рр. У жовтні 1942 р. поранений потрапив у полон, згодом – до табору в м. Кельці (Польща), звідки втік. Від травня 1944 р. – боєць партизанського загону в складі Армії Людової. Від серпня до жовтня 1944 р. – командир 10-ї партизанської бригади «Перемога» Війська Польського. По війні мешкав у м. Одеса

From Mykolayiv region. In 1939 he was mobilized in the Red Army, participated in the defensive battles in the Crimea and ...

Уродженець Львівщини. У 1938 р. призваний до Війська Польського, брав участь у боях проти Вермахту в 1939 р., потрапив до полону, був звільнений. У 1942 р. вивезений на примусові роботи до Німеччини. По війні мешкав у м. Стрий (Львівщина)

From Lviv region. In 1938 he was mobilized in the Polish Army, participated in the battles against the Wehrmacht. In 1939 he became a prisoner of war and was released. In 1942 he was deported to Germany for forced labor. He lived in Stryy (Lviv region) after the war

Уродженець Івано-Франківщини. У 1939 р. призваний до лав Війська Польського, ймовірно, в бойових діях участі не брав, повернувся до рідного с. Белелуя (нині – Коломийський район Івано-Франківської області). У 1940 р. був мобілізований до Червоної армії, проходив службу на Далекому Сході поблизу м. Владивосток. Брав участь у прийомі й транспортуванні вантажів за програмою ленд-лізу від США. У травні 1943 р. переведений до 1-ї польської піхотної дивізії ім. Тадеуша Костюшка. Учасник боїв на території Білорусі, Польщі, Німеччини, битв за м. Варшав ...

Уродженець Вінниччини. У 1941 р. закінчив Київський політехнічний інститут, у 1942 р. – Військову академію механізації і моторизації РСЧА. Фахівець із пально-мастильних матеріалів (далі – ПММ), під час служби в армії контролював отримання, транспортування, розподіл та використання ПММ. Від літа 1942 р. до березня 1944 р. – на різних ділянках німецько-радянського фронту. Від березня 1944 р. – у складі 1-го польського корпусу, згодом – 1-ї армії Війська Польського, в 1945–1946 рр. – у Міністерстві оборони Польщі. Після звільнення з армії полковни ...

Уродженець Вінниччини. У 1941 р. закінчив Київський політехнічний інститут, у 1942 р. – Військову академію механізації і моторизації РСЧА. Фахівець із пально-мастильних матеріалів (далі – ПММ), під час служби в армії контролював отримання, транспортування, розподіл та використання ПММ. Від літа 1942 р. до березня 1944 р. – на різних ділянках німецько-радянського фронту. Від березня 1944 р. – у складі 1-го польського корпусу, згодом – 1-ї армії Війська Польського, в 1945–1946 рр. – у Міністерстві оборони Польщі. Після звільнення з армії полковн ...

Уродженець Рівненщини. У 1930-х рр. служив у лавах Вiйська Польського, навчався в ремiсничо-будiвельнiй школi у м. Кременець, згодом – у м. Львів на iнженера-будiвельника. Із початком німецько-польської війни був повторно призваний до польської армiї, зник безвiсти

From Rivne region. In the 1930s he served in the Polish Army, studied at a technical-industrial school in Kremenets, and later he studied engineering in Lviv. He was mobilized in the Polish army when the German-Polish war started. He is missing in action

Уродженець Київщини. Від 1932 р. – в інженерних військах Червоної армії. Учасник японсько-радянського прикордонного конфлікту на березі р. Амур у 1937 р. та радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник боїв на Північному фронті, Ленінградської битви, вигнання нацистів із м. Київ та Правобережної України. У 1944 р. підполковник В. Пилинський направлений на посаду начальника інженерної служби 1-ї армії Війська Польського. Учасник боїв на території Польщі та Німеччини, битв за Варшаву та Берлін. Керував інженерними част ...

Уродженець Київщини. Від 1932 р. – в інженерних військах Червоної армії. Учасник японсько-радянського прикордонного конфлікту на березі р. Амур у 1937 р. та радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник боїв на Північному фронті, Ленінградської битви, вигнання нацистів із м. Київ та Правобережної України. У 1944 р. підполковник В. Пилинський направлений на посаду начальника інженерної служби 1-ї армії Війська Польського. Учасник боїв на території Польщі та Німеччини, битв за Варшаву та Берлін. Керував інженерними част ...

Уродженець Хмельниччини. Від 1939 р. – в лавах Червоної армії, від липня 1941 р. – на штабних посадах дивізійного, згодом армійського рівня. Учасник оборонних боїв на Півдні України, битви за Кавказ, вигнання нацистів із Центральної та Південної України. Від червня 1944 р. – у Війську Польському, від жовтня 1944 р. – в Головному штабі Вiйська Польського. Учасник боїв на території Польщі та Німеччини, битви за Берлін. У складі парадного розрахунку Вiйська Польського 24 червня 1945 р. брав участь у Параді Перемоги в м. Москва. У 1945–1951 рр. про ...

Уродженець Кіровоградщини. В жовтні 1941 р. евакуйований на Південний Урал ( м. Магнітогорськ), де працював електромонтажником. Із жовтня 1942 р навчався у радіороті спецшколи Українського штабу партизанського руху (м. Саратов). У серпні 1943 р. десантувався на Житомирщині та був направлений до польського партизанського з’єднання «Jeszcze Polska nie zginęła» «Ще Польща не згинула» під командуванням підполковника Роберта Сатановського. З’єднання діяло на теренах Волині та сучасного Люблінського воєводства Польщі до серпня 1944 р. Подальша у ...

Уродженець Волині. У 1926–1929 рр. служив у Війську Польському. Потім був найманим робітником у сільському господарстві. Із початком Другої світової війни мобілізований до польської армії, потрапив у радянський полон, згодом до трудових таборів. Упродовж 1939–1946 рр. працював на будівництві траси Новоград-Волинський – Рівне – Дубно – Львів, промислових підприємствах м. Челябінськ, Донбасу, м. Чугуїв, м. Харків. У 1946 р., виготовивши фіктивні документи, повернувся до рідного с. Мирин (нині – Ковельський район Волинської області), працював у ко ...